Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2017 року Справа № 925/551/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Мачульський Г.М., Рогач Л.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АТАКСАТ"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 01.12.2016у справі№925/551/16 Господарського суду Черкаської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "АТАКСАТ"до Публічного акціонерного товариства "Черкасирибгосп"треті особи1.Державне підприємство "Укрриба"; 2.Регіональне відділення Фонду державного майна України по Черкаській областіпроприпинення права постійного користування земельною ділянкою, скасування реєстрації державного акту на право постійного користування земельною ділянкою,за участю представників сторін:від позивача: Захаркевич Т.С. - договір про надання правової допомоги від 17.02.2017,від відповідача: Баранов К.М. - керівник, Керносенко А.О. - дов. №123 від 01.09.2016,від третьої особи 1: не з'явився;від третьої особи 2: не з'явився;В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Черкаської області від 07.07.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2016 у справі №925/551/16, у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "АТАКСАТ", з прийнятими судовими актами попередніх інстанцій не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 24.01.2017 зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 02.02.2017 №08.03-04/451 у зв'язку з запланованою відпусткою судді Дроботової Т.Б., призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі №925/551/16, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Алєєва І.В. (доповідач), судді - Мачульський Г.М., Рогач Л.І.

У разі залучення до участі у справі іншого відповідача або заміни неналежного відповідача розгляд справи починається заново, заново розгляд справи починається і в разі прийняття позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, та зміни складу суду, а отже, спочатку починається й перебіг строку вирішення спору (п. 3.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18)

З урахуванням приписів ст.ст. 1115, 1118 ГПК України, п. 3.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18, у разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку.

Ухвалою від 07.02.2017 Вищий господарський суд України задовольнив клопотання позивача про продовження строку розгляду касаційної скарги по даній справі, продовжив строк її розгляду на п'ятнадцять днів та відклав розгляд касаційної скарги.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 28.02.2017 відкладено розгляд касаційної скарги.

У письмових відзивах на касаційну скаргу Публічне акціонерне товариство "Черкасирибгосп" та Регіональне відділення Фонду державного майна України по Черкаській області просили оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 14.03.2017 представник позивача підтримав вимоги касаційної скарги, представники відповідача заперечували проти її задоволення. Треті особи уповноважених представників не направили. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АТАКСАТ".

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 11.06.1976 виконком Черкаської обласної ради своїм рішенням №334 вилучив у землекористувачів земельні ділянки для їх відведення Черкаському обласному виробничому рибкомбінату під будівництво лиманного господарства.

Розпорядженням Ради Міністрів УРСР №212-р від 11.04.1977 прийнята пропозиція Черкаського облвиконкому і передано в постійне користування Черкаському обласному виробничому рибкомбінату під будівництво лиманного господарства 2 633 гектарів земель державного запасу (мілководдя Кременчуцького водоймища) у Черкаському районі Черкаської області.

На підставі розпорядження голови Черкаської райдержадміністрації №70 від 24.02.1998 Черкаською районною радою 29.09.1998 видано Черкаському обласному державному виробничому сільськогосподарсько-рибоводному підприємству "Черкасирибгосп" державний акт серія ЧР 17-113 на право постійного користування 147,97 гектарів землі з планом землекористування.

Відповідно до Закону України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі", Порядку перетворення у процесі приватизації державних, орендних підприємств і підприємств із змішаною формою власності у відкриті акціонерні товариства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.09.1996 №1099 та наказу Фонду від 11.09.1998 №27-ПП, наказом Фонду державного майна України №53-АТ від 04.11.1998 Черкаське обласне державне виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство "Черкасирибгосп" перетворено в Сільськогосподарсько-рибоводне відкрите акціонерне товариство "Черкасирибгосп" (далі - СРВАТ "Черкасирибгосп"), який є правонаступником обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства "Черкасирибгосп" (п. 2.3 Статуту).

Протоколом загальних зборів акціонерів СРВАТ "Черкасирибгосп" від 25.03.2011 затверджена нова редакція Статуту у зв'язку зі зміною найменування Сільськогосподарсько-рибоводного відкритого акціонерного товариства "Черкасирибгосп" на Публічне акціонерне товариство "Черкасирибгосп" (далі - ПАТ "Черкасирибгосп").

Згідно пункту 1.1.2. Статуту ПАТ "Черкасирибгосп", Публічне акціонерне товариство "Черкасирибгосп" є правонаступником усього майна, усіх обов'язків сільськогосподарсько-рибоводного відкритого акціонерного товариства "Черкасирибгосп", зареєстрованого у виконавчому комітеті Черкаської міської ради 05.08.2004 (ідентифікаційний код 00476814) та Черкаського обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства "Черкасирибгосп", зареєстрованого у виконавчому комітеті Черкаської міської ради 19.11.1998.

Відповідно до пункту 1.4.1. Статуту ПАТ "Черкасирибгосп" товариство є юридичною особою, яка створена шляхом перетворення Черкаського обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства "Черкасирибгосп", згідно наказу Фонду державного майна України від 04.11.1998, відповідно до Закону України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" №290-96 від 10.07.1996. Товариство, як правонаступник, набуло все майно, всі права та обов'язки, включаючи всі майнові та не майнові права, в тому числі права на користування земельними ділянками, що належали Черкаському обласному державному виробничому сільськогосподарсько-рибоводному підприємству "Черкасирибгосп".

Чинний Земельний кодекс України, прийнятий 25.10.2001, визначив право постійного користування земельною ділянкою як право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (ч. 1 ст. 92). Підстави припинення користування земельними ділянками унормовані статтею 141 Земельного кодексу України. За приписами наведеної норми такими підставами є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати. Наведеною правовою нормою, в якості самостійної підстави для припинення права користування земельною ділянкою визначено припинення діяльності державних та комунальних підприємств установ та організацій. Припинення діяльності зазначених юридичних осіб пов'язане з неможливістю подальшого здійснення ними своїх юридичних обов'язків та реалізації суб'єктивних прав. Припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ, організацій відбувається у разі їх ліквідації або реорганізації. В розумінні статті 141 Земельного кодексу України, припинення права користування земельною ділянкою не передбачає автоматичного переходу цього права до іншого суб'єкта господарювання.

Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень" і стаття 125 Земельного кодексу України пов'язують виникнення права на земельну ділянку з моментом державної реєстрації відповідного права.

Державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій (п. 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин").

Проте, обов'язок переоформлення права користування земельною ділянкою, який містився також у пункті 6 Перехідних положень Земельного кодексу України, визнаний неконституційним на підставі рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 №5-рп/2005 (у справі №1-17/2005) у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками). Зокрема, вказаним рішенням визнано неконституційними положення пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення та положення пункту 6 Постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу" від 18.12.1990 №563-XII з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою. Таке рішення Конституційного Суду України мотивовано тим, що громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

Відповідно до приписів пункту 3 частини 1 статті 27 Земельного кодексу України (в редакції від 1990 року) право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства. Згідно з п. "в" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України 2001 року підставами припинення права користування земельною ділянкою, зокрема, є припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій.

Статтею 104 Цивільного кодексу України передбачені умови припинення юридичної особи, а статтею 108 цього Кодексу передбачене перетворення юридичної особи. Ці дії мають різні юридичні наслідки. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи. Відповідно до положень статті 177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права. Згідно статті 181 вказаного Кодексу до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) - належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Постановою Верховного Суду України від 21.02.2011 у справі №21-3а11 було викладено правову позицію, відповідно до якої приписи пункту "в" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України слід розуміти таким чином, що припинення права користування земельною ділянкою з підстави припинення установи допускається лише у випадку, коли припинення останньої виключає правонаступництво.

За таких обставин, обґрунтованими є висновки судів попередніх інстанцій про те, що ПАТ "Черкасирибгосп" правомірно користується вищезазначеною земельною ділянкою, оскільки до останнього перейшли усі майнові права попередника шляхом правонаступництва.

Крім того, господарські суди попередніх інстанцій з огляду на те, що на відповідних земельних ділянках, які знаходяться на праві постійного користування ПАТ "Черкасирибгосп", розташовані об'єкти нерухомого майна державної власності (гідротехнічні споруди) та нерухоме майно, що належить на праві приватної власності ПАТ "Черкасирибгосп", мотивовано зазначили, що продаж цих земельних ділянок на земельних торгах згідно частини 2 статті 134 Земельного кодексу України заборонений.

Беручи до уваги вищевикладене, місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, дійшов вірного та обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

В силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2016 у справі №925/551/16 відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2016 у справі №925/551/16 - залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АТАКСАТ" - без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя Г.М. Мачульський Суддя Л.І. Рогач